Відверте усвідомлення того, що я здатна на зло,якщо мене поставити в певні умови, прийшло в зрілому віці. І, звичайно, не хочеться опинятися в тих чи інших ситуаціях, що в черговий раз допомагають негативу оселитися у твоїй душі і примусити її «рикати». Мало в світі людей, які можуть дати опір,завдяки високодуховній озброєності.
Якщо розмірковувати з суб’єктивних позицій, то поняття «добро» і «зло» є відносними. І кожен продукт діяльності та спосіб його здобуття можна, за бажанням,бачити завжди в позитиві. Причиною таких бажань є відсутність знань. Людство, крокуючи із століття в століття, і, на кінець, опинившись у інформаційному часі, невід’ємною умовою свого існування усвідомлювало з поняттям «добро».
Хочеш співіснувати – не твори «зло», дискомфорт для оточуючих. Все таки в судженнях про «добро» і «зло» ми опираємось не на суб’єктивні, а на загальнолюдські поняття, які, не дивлячись ні на що, існують. Так, щось змінювалось з часом, в зв’язку з змінами в суспільстві. Також, мінялись погляди із виникненням різних філософських течій. Але ази незмінні і в сьогоденні. Ніхто не буде суперечити, що, наприклад, вбивати – це зло. В якісь певні періоди існування люди менше цінять життя, а в якісь – більше.
Однак ця цінність вистраждана тисячоліттями. Людина завжди потребувала любові. Та, щоб отримати любов, ласку, тепло, ти повинен і сам бути доброю, хорошою людиною. Чим більше в тобі позитива, тим більше ти отримаєш його від інших. Отже, кожен, але по різному, складає в свою скарбничку душі з примусом чи добровільно такі цінні моральні якості як любов, порядність, вміння вибачати й вибачатись, співчувати, не зраджувати і т. ін. Людина хоче бути хорошою. З народження перед кожним поняття «добра» і «зла» починають розкриватися від самих основ, тобто, з виховання моральної свідомості.
Багато рис характеру передається на генетичному рівні, є індивідуальними, тому й внутрішнє відношення до моральних засад буде більш чи менш відвертим. Протягом всього життя особистість має можливість ідентифікувати свої вчинки на моральність чи аморальність в побуті, мистецтві, релігії, науці і т. ін. Якщо набуті знання вкорінилися, стали природніми – людина є високоморальною.
В любому випадку кожному надається право вибору на моральність чи аморальність. Та якщо інтереси охоплюють не тільки особисті, а й суспільні, то відверту аморальність оточення намагається різними методами перевиховати, наказати, розбуркати совість. Із покоління в покоління передаються основні загальнолюдські цінності, основні моральні поняття. Завжди людина буде вважати себе хорошою і дивуватись, якщо відкриє, що здатна на зло. Тому не дарма маленькому немовляті говорять, який він хороший. Від цих слів людина розквітає. Нехай зло, аморальні вчинки її обурюють, неприємно дивують.
Людство має творити добро, а не знищувати його.
Комментариев нет:
Отправить комментарий