До наших часів дійшли його роботи в переказах зі слів другорядних джерел, так як ораторські дискусії ніхто в той час не записував. Тому аналізуючи його вчення можна підійти до висновку, що вони можливо трохи видозмінені. Водночас його вчення відкривають нову сторону в давньогрецькій філософії, даючи нам унікальну можливість пізнати красу стародавнього слова і хід думки живуть в ті часи найбільших мислителів.
Тепер варто проаналізувати які основні поняття у філософії вивчав і розкривав Сократ у своїх працях:
основним питаннями до яких приходив Сократ були питання і поняття: добра, зла, справедливості. Сократ розглядаючи ці поняття був на стороні софістів, які ставили в основному на перше місце цінності людського життя. В понятті справедливості Сократ на перше місце висував поняття раціонально суспільного устрою. Тому збираючись на філософські дискусії,
Сократ бачив у цьому етичну сторону міжособистісних відносин, адже для видатного мислителя того часу, основним у цих дебатах не було практичне обговорення даних питань, а колективне пізнання істини через поняття справедливості, добра і зла. Вчинок, який суперечить моральності Сократ визначає як оману в істині. У своїх працях Сократ про це писав так - «Якщо людина знає, що саме добре, то він ніколи не надійде погано».
На думку Сократа поганий вчинок вважається неправильним, точніше помилкою, а помилки як правило добровільно ніким не робляться. Звідси можна зробити певний висновок, що на думку мислителя знання це основа моральної досконалості. Звідси випливає що, філософія - є основою для формування справедливого держави і отже доброчесної людини як складову одиницю цієї держави. На думку Сократа знання добра - приведе людину до пізнання щастя. Знання є одним з компонентів моральної поведінки.
У філософії Сократом було поставлено питання - «яким чином можуть будуватися людські знання про світ?» це питання стало стимулом для переосмислення знань отриманих завдяки філософії. Це стало першим кроком до розвитку рефлексивного філософського потенціалу. Якщо процес осягнення світу філософами які жили до Сократа проходив за схемою - «світ як об'єкт», то з приходом Сократа, у філософії відбувається «переворот», а саме формується рефлексивна теоретична основа філософії.
Дана філософія розглядає вже поняття суб'єктно-об'єктних відносин. Після того, як Афін потерпів поразку у Пелопоннеській події (під час яких, Сократ тричі став їх активним учасником) у 404-403 р. в місті була примусово оголошена про спартанська «тиранія тридцяти», яку очолив Критій, колишній учень, який слухав промови Сократа. Хоча Сократ ніяким чином не співпрацював зі владою спартанців, під час подій пов'язаних з приходом тиранії, через деякий час, а саме чотири роки після подій довших початок повалення диктатури афіняни притягнули Сократа до суду за обвинуваченням у розхитуванні держави, намагаючись таким чином знайти причину занепаду демократичної влади і ослаблення Афін після «століття Перикла».
Обвинувачів було троє: молодий поет Мeле, власник шкіряних майстерень Аніт і оратор Лікон; текст обвинувального вироку повідомляє Ксeнофонт у «Спогадах про Сократа»: «Сократ винен у тому, що не визнає богів, визнаних державою, а вводить інші, нові божества; винен також у тому, що розбещує молоде покоління». Захист Сократа на суді стала приводом до написання «Апологій», найбільш відома з яких належить Платону. За вироком суду Сократ випив цикуту і помер через кілька хвилин в повній свідомості.
Після смерті Сократа, активно почали поширюватись одно іменні школи, які створювались під керівництвом учнів Сократа, з'являється жaнp сократичного діалогу, головним героєм яких виступав сам Сократ, і «пам'ятні спогади» про життя Сократа. В цих школах населенню розповідалось про особистості Сократа, а саме тим людям, які не бачили Сократа при житті, і дати можливість зрозуміти, яку велику цінність і вклад в науку мало його життя.
Для подібної літератури було характерне типізація персонажів, їх життя, поведінки, манер, в результаті цього до нас дійшов трохи спотворений образ сократа, зате він для нас став як цікавий міфічний персонаж, до якого весь час повертаються переважна більшість людей: «Сократ один серед першопрохідців показав, що у будь-який час і в будь якому віці, як би не поступали, що би ми не робили, - у житті будь якої людини, яка проживає на землі, завжди знайдеться місце для філософії» (Плутарх. Чи повинна старому займатися державними справами).
На закінчення хотілося б зазначити, що роль і внесок Сократа у філософію поклало початок створення етичного раціоналізму, тим самим Сократ вважається засновником цієї течії. Він намагався знайти основу для законів моральності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий