Індивідуалізм- причини та історія

Відколи людина почала замислюватися над причинами індивідуалізму, і з того часу і починається історія дослідження цієї проблеми. Світосприймання людини має двоїстий характер із взаємодоповнюючих аспектів бачення себе і свого місця в світі, соціальної ролі власного внеску в розвиток суспільних відносин і впливу оточуючого середовища (соціуму) на формування і розвиток власної індивідуальності.

Дійсно, на фоні цього створюється особлива форма світогляду – індивідуалізм, що виражається в протиставленні інтересів індивіда інтересам суспільства, при цьому
підкреслюється пріоритет особистих цілей та індивідуальних свобод (індивідуальної незалежності від суспільства) .

Індивідуалізм – це моральний, політичний і соціальний світогляд людини, яка прагне формувати в собі ті чи інші уявлення, думки, переконання без тиску політичної моральної чи соціальної сфери людського буття.

Іншими словами – сформувати незалежну точку зору на ряд життєво- важливих процесів, явищ і мати право їх відстоювати. Основними ознаками індивідуалізму є невідповідність особистих цілей та групових цілей, а також автономність у власній діяльності та розвитку. Індивідуалістичний світогляд у свою чергу формується через призму історичного досвіду людства та емоційно-вольової сфери самої людини в процесі співставлення з її особистим досвідом. Відстежуємо особливості формування індивідуалізму людини на кожному історичному витку нашої цивілізації, починаючи з античних часів.

 Античний неоплатонізм, поєднував ідеї Платона і Арістотеля, бо носив споглядальний характер. Середньовічний неоплатонізм виник на грунті віровчення про особистість. Найдовершенішою красою вважався Бог і створений ним світ.

 Ренесансний неоплатонізм не задовольнявся античним політеїзмом та середньовічним монотеїзмом - головна відмінність неоплатонізму.

Сутність епохи відродження в тому, що божеством стає людина. Ця особистість абсолютна у прояві своїх творчих здібностей. Неоплатонізм Відродження був антропоцентричним. Епоха Ренесансу позначилася відродженням індивідуалізму. Він усвідомлює особливість і намагається вирізнитися в середовищі соціального цілого завдяки своїм здібностям.

Особливість епохи Відродження полягає в поєднанні антропоцентричних ідей Античності та релігійних норм Середньовіччя. Вияв індивідуалізму спрямовуються в гуманістичне річище, покликане пізнавати і вдосконалювати особистість. Нігілізм є чинником що формує особистісне начало в культурі, фактором революційних змін та культурних форм, а також фактором трансформації та оновлення форм суспільної свідомості, фактором міфологізації суспільної свідомості, а також фактором консолідації соціальних груп.

 Нігілізм є конструктивним чинником суспільного розвитку. На підтвердження цих думок пропоную власне бачення проблеми через призму історичних подій. Розгляд нігілізму дозволяє зрозуміти сутність , механізм і спрямованість змін форм і рівнів суспільної свідомості в кризові , перехідні епохи. Історичний індивідуалізм або як розпалити багаття Из искры возгорится пламя (Девіз газети „Искра”) Прометей дав людям вогонь, та все ж він украв його в богів. І тим украденим щастям люди змогли користуватися недовго…

Історія людства розвивається по спіралі. Як намистинки на нитку, на цю спіраль нанизані цілі народи й нації. Але спіраль має повороти, підйоми чи спуски. Певно на цих крутих віражах і стоять якісь більші люди-намистинки, що й призводять до змін цю спіраль. Біля купи хмизу не нагрітися. Потрібна іскра, і звідкіля вона буде: чи від сірника чи від тертя чи від збільшувального скла залежить від самих людей.

А можливо, це буде і удар блискавки. Зміни, що відбуваються навколо, потрібні самому суспільстві для його ж розвитку. Характер цих змін може бути різним, так як і наслідки. В ідеалі - це реформи, але інколи й революції та громадянські війни. Як правило, реформи очолюють лідери-жінки, наприклад, Маргарет Тетчер, Індіра Ганді та інші.

Деякі з них можуть узяти в руки меча, як Жанна д’Арк, і повести за собою. Безкінечно довго можна дивитися на три речі: одну з яких – палаюче вогнище. Але воно потребує, щоб в нього підкидали хмиз. Крім того, його можна використовувати не лише для емоційної насолоди, а й для більш практичних цілей. Революція! Звучить красиво, але часто має забарвлення крові.

Деякі з них, такі як Помаранчева в Україні, революція Троянд у Грузії, хоча й мали оксамитовий характер, але вони – лише виняток із правил. Починаючи від Спартака і закінчуючи Леніним – це тому підтвердження. Можливо, це й через те, що на чолі цих народних рухів стояли чоловіки, які по своїй суті не могли діяти інакше… Летять до багаття нічні метелики і там же гинуть. Бояться звірі й птахи вогню, пожеж. Лише людина навчилася використовувати його.

Ось і зараз на київському майдані розпалили Євровогнище. Як не намагались його загасити, але воно загорілось в душах тих патріотів які побували там хоч мить.  На жаль, Прометей не був українцем.