Історія пам”ятає та буде пам”ятати масу факторів проявлення проблеми гуманізму. Наприклад, інквізиція в Європі в середні віки зі своєю ідейною релігією і гонінням інаковіруючих; нациська Германія з сумно-звістними концлагерями, карательними отрядами і підрозділами СС зі своїми відомими методами вбивства мас, залякування, устрашіння, страт.
Згадати 70-ті роки минулого століття, коли ми знаходилися на межі третьої світової, маючи атомну зброю глобального пораження як з того так і іншого боку. Згадаємо репресії за Сталінських часів; штучно створені голодомори 20-30рр. Згадаємо початок 90-х років при розпаді Радянського Союзу, як рвали, розкрадали справи державні. Прикладів можна наводити дуже багато, і все одно, поглибимося в проблему виникнення чи проявлення не гуманності.
Провівши біглий аналіз подій які відбулися в минулому столітті, ставлячи собі питання – як, навіщо і чому? прихожу до такого висновку: Кожна сила яка приходить до влади намагається формувати свій вектор руху з формуванням культури в соціумі, для досягнення прекрасного як на їх погляд, без врахування думки і менталітету народу.
Народ є – невід”ємним аспектом формування державності. Користуватися недосвідченістю народу та тримати його у страху – це є не гуманно. Користуватися досягненнями народу сугубо в особистих цілях, забувати про народ - це є не естетично. Що ми маємо на сьогоднішній день? З початку 90-х наша держава обрала шлях розвитку – демократичний.
Співставляючи з ситуацією в минулому столітті, ми стали більш досвідченими, з волею слова і віросповідання. Перед нами відкриваються все більше і більше шляхів розвитку свого ”я”, але все таки, є якісь такі сили, які не дають спокійно іти до своєї мети. Наприклад, сьогоднішня ситуація на Донбасі, ми бачимо зіткнення інтересів, розкіл народу. Когось влаштовує минуле, а хтось хоче щось змінити. Одним із вогнищ цього конфлікту є – неправдива пропаганда з обох боків, що згубно впливає на культуру єдиного братського народу.
Хотілося б на цьому фоні привести приклад гуманізму: Колись, Богдан Хмельницький (в конфлікті), довів своє військо до Москви, але зі словами “Ми віри однієї”, розвернув своє військо і пішов у землі свої. Із всіх вище перерахованих прикладів, проявляється закономірність, що пікі проблеми гуманності виникають в війнах та переділах влади. Але помічаємо проявлення негуманності і в мирний час окремими випадками, такими як: бандитизм, злочинництво, розлади в сім”ях та багато іншого.
Ми є злиттям фізичного та духовного. Якщо фізичне хоч якось сприймає цю проблему, то наше духовне кричить ні. Це дійсно є проблема і щоб її мінімізувати потрібно “зріти в корінь”, а корінь це народження нашого фізичного, коли ми проходили процес виховання, навчання, знайомства з цим світом.
Ми є соціум, де кожний із нас є його частиною і де кожен (навіть цього неусвідомлюючи), вносить свою лепту в його розвиток, а соціум, в свою чергу, дає нам початкове виховання. І тому рекомендації: Ми бачимо, як пропаганда сьогодні дає ефективний результат. То чому не зробити таку ж пропаганду, але з нахилом високої моралі, де будуть затронуті аспекти гуманності культури і естетики, починаючи з молодшого юнацького віку. Але ця програма має бути на світовому рівні, так як один в полі не воїн. Якщо цього не пояснити підлітку, так як воно повинно бути, то він обов”язково сам знайде собі відповідь, що є добре, а що погано. Але що в його розумінні добре, або погано? Це залишиться питанням для інших.
Комментариев нет:
Отправить комментарий