Людина – це дуже складний організм у фізичному, духовному, соціальному та психологічному плані. Але саме психологічна складова визначає її вчинки та моральність. Звідси, ми можемо сказати, що саме вчинок виступає як першоелемент у моральній діяльності. Взагалі, моральна діяльність – це моральний вчинок людини, по якому можна судити про характер людини та її якості.
Але моральна діяльність не може існувати окремо від інших видів діяльності людини, тому виконуючи будь-яку дію, її моральний аспект виявляється саме у вчинку. Коли
ми говоримо про моральний вчинок, то у широкому сенсі слова, це діяльність, що відповідає певним моральним стандартам: моральний обов’язок, дотримання моральних норм і принципів.
Тобто, якщо людина старанно виконує свій обов’язок, доручення, з повагою ставиться до оточуючих, дотримується правил етикету та норм, то можна вважати її поведінку і діяльність моральною, адже, вона не порушує ніяких принципів моралі. Якщо розглядати моральний вчинок у більш вузькому розумінні цього слова, то це діяльність, поведінка, вчинок, що стають моральними, коли вони ґрунтуються на свідомому виборі та певних моральних цінностях і мають на меті усвідомлений вибір суб’єкта.
На сьогоднішній час, моральний вчинок є явищем рідкісним у повсякденну житті людини. Можна бути чесною, доброю та порядною людиною, але не здійснювати жодних вчинків. Сам вчинок можна охарактеризувати як практичну дію цілеспрямованого затвердження деяких моральних цінностей у ситуації, де останні не викликають довіри чи заперечуються. Коли людина робить вчинок, іде на ризик при виконанні цієї дії, таку відсутність гарантії щодо ствердження цінностей називають «героїчним вчинком» або «подвигом».
Один відомий соціопсихолог І.С. Кон казав, що «всі вчинки здійснюються в конкретній ситуації», тобто визначаються як реально людське буття у світі, а не як людська закономірність моральної сфери. І це насправді так. Моральний вчинок визначається не лише закономірностями прийнятими в суспільстві, а й виникненням реальної ситуації, де людина має прийняти рішення щодо свого вчинку інтуїтивно.
Зробити вибір, який вона вважає потрібним у даній ситуації. Саме виходячи з таких моральних вчинків можна визначити справжнє внутрішнє «Я» моральної діяльності людини. Тому осмислюючи людський вчинок, ми намагаємось зрозуміти, чому людина вчинила саме так, а не по-іншому. Також вчинком можна вважати ту дію, яка не потребує активності.
Наприклад, коли з людиною поводяться жорстоко, зневажливо, вона нічого не робить для припинення цього, то це теж варто розглядати як вчинок. Це характеризує людину як неконфліктну, терплячу, а можливо, невпевнену в собі та сором’язливу. Взагалі, справжній моральний вчинок є вагомою рушійною силою у структурі людського буття, яка взята у взаємозв’язку його духовних, моральних і життєвих ситуаціях.
Людина, що зважується на певний вчинок, підставляє себе ризику – насамперед моральному, але не рідко й фізично-життєвому. Кожен вчинок створює в цій реальності щось нове й водночас щось у ній руйнує, розриває зв’язок, який твердо закріпився в моральній діяльності людини. Водночас вчинок лишається ядром, першоелементом моральної діяльності, в якій вона втрачає сенс без нього. Людина, яка не може робити ніяких вчинків, не є істинним елементом моральності.
Отже, щоб здійснювати вчинок, людина має бути готовою до всіх наслідків, що будуть. Але, звичайно, коли в цьому буде потреба. Саме такою готовністю визначають, що людина зріла і може відповідати за все те, що робить. Спостерігаючи за людською діяльністю в наші часи, можна підмітити, що справи в цьому відношенні дуже змінилися. Людина в цьому світі стала більш рішучішою, жорстокішою, скандальнішою. Тож проблема подолання кризи саме тепер стоїть перед нами.
Людська діяльність, не завжди складається із вчинків, а й із проблем, які постають у зв’язку, де є проблема відношення цілей і засобів людської діяльності. Суть цієї проблеми зрозуміла. Часто в нашому житті доводиться спостерігати, що зло використовують як засіб для досягнення певних цілей. Тобто людина іде на зло, не думаючи про наслідки свого вчинку.
В цьому випадку вона керується відомою позицією: ціль виправдовує засоби. І сааме тому, зробивши будь-який вчинок, пізніше ми можемо пожаліти, що зробили саме так. Рідко коли буває так, що можна все виправити, що взагалі є шанс на виправлення скоєного.
Отже, вчинок – це та сила, яка іде все життя поруч із людиною. Тому він залежить від внутрішніх особливостей особистості, формує їхню структуру. Вчинок – це усвідомлена активність, що має свої мотиви та наслідки, які можуть бути позитивними та негативними, і може бути оцінена людським суспільством добре чи погано у відповідності з моральними вчинками. Для цієї оцінки ціль слугує моральною нормою, принципами та правилами, що склалися в данному суспільстві впродовж всього його історичного розвитку.
Кожна людина сама свідомо вибирає чи здатна вона в певнй ситуації, середовищі переступити через ці правила та норми, чи може поступитись своїми принципами заради певної діяльності.
Комментариев нет:
Отправить комментарий