Мораль і звичай

Звичай і мораль, такі близькі за значенням і такі знайомі кожній людині поняття. Про те якщо задуматись, чи можемо ми розтлумачити їх істинне значення? І чи можна сказати, що вони пов’язані між собою? І якщо так то яким чином? Чи може людина яка не знає звичаїв своєї родини, свого роду, краю вважати себе моральною? Чи може вона повною мірою осягнути це поняття? Мораль і звичай безумовно споконвіку ці поняття йшли пліч о пліч.

Що ж було раніше? Одне чи інше? Чи можуть
вони існувати автономно? Чи можна сказати, що мораль це відголосок звичаю, її узагальнення? З одного боку дійсно спочатку був звичай, люди із дня у день ним користувалися, передавали наступним поколінням і постійно слідкували за його суворим дотриманням. Проте не кожен звичай, є і може розглядатися як моральний, так як і не вся мораль, безперечно виходить зі звичаю.

Звичай як і мораль формувалися тисячоліттями. То чи в змозі ми осягнути усі аспекти цих понять в їх первозданному вигляді?

Чи можемо ми сподіватися хоча б на часткове їх розуміння та осягнення, в той час коли їх істинне значення загубилось у віках? Починаючи, ще з того періоду, коли люди жили невеликими общинами, вони вже керувалися певними правилами та нормами поведінки, виробляючи певні конкретні дії в тій чи іншій ситуації. Так міг з’явитися звичай. Звичаї не були однаковими.

Для кожного народу, для кожного племені, для кожної окремої групи людей були різні їх інтерпретації, які відрізнялися і варіювалися. Звичаї різнилися і на кожному з вікових відрізків існування людства, видозмінюючись з кожною новою сторінкою в історії людства. І якщо розглядати кожен, ще з початку його зародження, то далеко не всі вони будуть виглядати морально.

Тоді як мораль з її правилами та нормами, вже є більш загальноприйнятою і є досить схожою у різних народів та на різних вікових етапах. Тож які за своєю сутністю поняття мораль та звичай? Безумовно кожен з нас впевнений, що якщо він і не знає точної відповіді на це питання, то може хоча б приблизно охарактеризувати ці два поняття.

Особисто для мене, звичай – це дуже узагальнене поняття, усіх тих дій, правил поведінки, певних вчинків, в тій чи іншій ситуації, яких притримуються мої родичі і яких маю дотримуватись і я. Певною мірою, я сприймаю звичай і як певну традицію, або цілий їх комплекс, яким користується моя родина. Це те чого дотримувались мої діди, чого дотримуються мої батьки і буду дотримуватись я.

Мораль же, для мене, це ті норми, погляди, уявлення, правила, що їх має дотримуватись кожен, щоб не порушувати гармонію взаємин між людьми, та перш за все гармонію свого внутрішнього світу. Адже, мораль не має вступати у суперечку з переконаннями людини, певною мірою вона і є тим переконанням.

Моральна людина ніколи не буде вступати у конфлікт зі своєю совістю, буде намагатися робити так, як потрібно, а не як хочеться, бо мораль певною мірою є явищем суспільним. Беззаперечним є те, що і звичаї, і моральні норми та правила людина засвоює ще з малечку. Із самого народження, життя дитини наповнене певними ритуалами, дійствами, таїнствами, і саме від оточуючих маля дізнається як варто, або не варто чинити в тій чи іншій ситуації, що є правильним, а що не зовсім, де добро, а де зло, дізнається про моральність життя. І саме від дорослого залежить майбутнє сприйняття дитиною оточуючого світу.

Тому особливо важливим є дотримання звичаїв у сім’ї. Бо саме у ній формується світогляд малечі. Дитина повинна вміти робити правильний вибір. Іноді не так важливо знати визначення понять, скільки розуміти їх і вміти донести наступним поколінням. І звичай, і мораль посідають значне місце у нашому житті, навіть незважаючи на те, що світ вже багато разів змінювався, можливо в деяких аспектах не на краще, про те все наше життя так чи інакше пов’язане з цими поняттями, і самі того не помічаючи ми постійно користуємося ними. І взагалі важко переоцінити їх вплив у нашому житті.

Звичай, можливо у наш час, трохи видозмінився, але як не поглянь, ним просякнуте усе наше життя починаючи від народження і до самої смерті. Іноді у повсякденні ми не помічаємо, що користуємося тими звичаями, якими користувалися наші пращури, ще дуже давно, або ті якими прийнято користуватися саме у вашій компанії. Але усі вони є абсолютно нормальними, прийнятними і правильними для нас. Таким чином ми відчуваємо себе комфортно і не приносимо дискомфорту іншим.

Мораль - це те зерно істинної любові і гармонії з навколишнім світом, яке повинна прагнути досягти кожна людина. Саме у відчутті злагодженості, людина може віднайти щастя. Тому скільки б не задавати складних питань, скільки б не шукати розумних відповідей істина лежить на поверхні. І не так важливо, правильно витлумачити значення поняття, як зрозуміти його для себе і за потреби донести до оточуючих.