Чи доцільно надати основним вимогам моралі статусу правової норми?

Здавалося б, суспільство вимагає від особистості відповідної поведінки . Але саме суспільство може бути погано влаштовано і керуватися абсолютно аморальними принципами. Я вважаю , що законодавство повинне бути якомога менше пов’язане з основами вимог моралі, через те ,що законодавство повинне відноситися до всіх людей однаково. Якщо взяти до уваги те, що мораль - це закони, правила прийняті суспільством, а також уявлення про добро та злоданного суспільства, тобто не єдиний крок
людини не залишається без уваги моралі . І працює мораль особливо тоді і там, де офіційні закони безсилі.

Зокрема - не можуть реально забезпечити тієї самої "невідворотності покарання" за антисоціальні вчинки. А адже саме невідворотність покарання за подібні речі і є одним з основних факторів будь-якої моралі. Протиріччя міркувань про мораль виникає тоді, коли ми задаємося питанням про походження правил моральності. У цьому я бачу те, що якщо при судових засіданнях які будуть керуватися вимогами моралі люди будуть акцентувати увагу на том хто є ця людина на її погляди, смаки, суспільне положення.

Моя думка може бути дещо помилкова, але якщо взяти до уваги крадіжку, то будь-якому разі це погано, але якщо дивитися з моральної точки зору є велика різниця між якимось хлопцем який щось вкраде собі для того щоб покращити свій бюджет чи для того щоб потішити себе, а зовсім інше буде якщо якась жінка піде на крадіжку щоб прогодувати себе та своїх дітей. В будь-якому разі це буде два види крадіжки, але до когось люди будуть більш лояльні, а для когось менш. До цієї думки я хочу додати те що у різних частинах світу можуть бути різні погляди “На добро та зло”, “На біле та черне”.

Давно відомо, що високоморальні люди найчастіше протистоять корінним законам навколишнього середовища. Тому створюється враження, що людина - сам собі моральний авторитет і керується своєю суб'єктивною думкою з приводу добра і зла. Ще хотілось би сказати, що у релігія яка тісно пов’язана с життям людей встановлювала правила яких треба дотримуватись, и з часом правила моралі поєднувались з правилами релігії, а у нас час є багато різних віросповідань і погляди одних релігій можуть повністю заперечувати інше, наприклад у деяких релігія може бути прийнято жертво приношення, що в свою чергу у інших релігіях заперечується.

Також не можна не згадати, що у суспільстві є більш привілейовані верстви населенні і за деякими законами суспільства буде вважатися, що їм можна робити те що для інших людей буде дорівнювати смерті ще можна додати,що у деяких народах “чужого” можна вбити а “свого” не можна. Але все-таки основа будь-якої моралі - спроба нібито "визначити і затвердити" якісь "загальнолюдські цінності". Причому я б не сказав, що такі цінності можна визначити однозначно: строго кажучи, мораль, причому будь-яка, лише робить спроби до цього і ходить досить близько навкруги. Але одна з цінностей - це неодмінно людина, а точніше - людське суспільство як таке. Тому що за великим рахунком, усі ці моралі спрямовані на виживання суспільства і його лідерів.

 Лідери можуть бути як релігійні, так і світські", але їх благо дуже часто так чи інакше входить у принципи тієї чи іншої моралі. Завжди розрізнялися мораль панів і мораль для рабів, мораль еліти і мораль для мас, мораль чоловіків і мораль для жінок, мораль дорослих і мораль для дітей. В цьому списку все, названі першими, дозволяють за правилами моралі собі те, що ніколи не дозволять іншим. Чоловіки роблять те, що не дозволяють жінкам, а всі дорослі - те, що категорично забороняють дітям.

Більш того, якщо копнути всі ці моральні цінності трохи глибше , ми зіткнемося з тим, що там насправді заховано звернення і до внутрішнього людського егоїзму. Зокрема, людини спокушають раєм і лякають пеклом (та іншими карами небесними"). Іноді виникає ще така ідея: чи можна створити мораль спеціально, штучно? Напевно. ні, бо це буде лише мораль того самого її творця, яка годиться для нього самого і забезпечує в першу дуже його егоїстичні потреби. Навіть якщо це буде якесь колективне творчість - скажімо, "мораль, створена державною Думою" - вона виявиться "мораллю тільки на службі у членів цієї Думи".

 У підсумку можна сказати, що в принципі мораль створена, скажімо так, для людей "не дуже розумних". Адже досі в нашій реальній дійсності більшість людей своїм розумом з тієї чи іншої причини користуються дуже рідко. Принаймні в повсякденній поведінці багато воліють керуватися тим, що "так прийнято і так належить", не особливо переймаючись питанням - ким і чому належить? Тобто виходить: ми говорили раніше про принцип "не знаєш, як вчинити, роби як прийнято", а тут це трансформується в інший принцип: "не хочеш знати, як вчинити, не хочеш замислюватися, як вчинити - ну, тоді роби як прийнято".

Тобто для багатьох людей жити в основному за законами моралі виявляється легше. Зрештою, розум не для того, щоб їм напружено користуватися завжди і всюди, а щоб насамперед визначити, де його треба гарненько завантажити, а де можна йому дати і відпочити. І поки він відпочиває, та ж мораль цілком може (на час!) зайняти його місце. Я сподіваюсь з часом відійде трішечки далі від поглядів моралі, що дасть їй можливість полегшити життя більшості людей які с тих чи інших причин вважаються зайвими, оскільки дуже важливо щоб кожна людина мала право на життя та свободу незважаючи на її положення у суспільстві та заробіток.