Через декілька зупинок майже увесь автобус був втягнений в дискусію - знайшлися співчутливі жінки котрі стали на захист обвинувачуваного мовляв "хлопець їде з роботи утомлений, а ви так" дехто не задоволено бурчав "досить піднімати ґвалт". Молодь сором'язливо затихла на своїх місцях, роблячи вигляд, що чимось вкрай зайнята за телефоном. Я ж в свою чергу замислилася.
Дана ситуація хоча і не дотягувала до конфлікту поколінь, але все ж була мало приємною. Її типовість і майже повсякденність в тому чи іншому вигляді зустрічається у нашому повсякденному житті. Чому так відбувається? Де та грань розуміння і поваги молоді та дітей до дорослих і дуже дорослих людей? Чому так сталося що вона зникла? Хто в цьому винний та чи винний взагалі? Всі ці роздуми підштовхнули мене до аналізу даної ситуації. Не претендуючи на сто відсоткову об'єктивність, хоча б для себе, я вирішила розібратися як так трапилося і що особисто я можу зробити для того, щоб у майбутньому таких конфліктів стало менше.
Так трапилося, що в сьомому класі коли в мене почала прокидатися жага до знань, з доброї волі директора школи мені був відкритий доступ до шкільного горища, де зберігалися книги радянської епохи, котрі хоча були вже не актуальні та все ж викинути їх не підіймалася рука. Деякі з них мені свого часу випала змога прочитати, без шкільної програми, чисто для себе. В той час вони були цікаві в плані сприйняття і розуміння того часу в якому росли мої батьки, адже для мене це був зовсім інший світ.
Вже сьогодні будучи дорослою, я розумію і інші аспекти, інші послання авторів того часу. В творах окрім явної пропаганди комуністичної ідеології раз за разом випливали послання до поваги праці, культури, мистецтва, поваги до старших до обов'язку дітей перед батьками, дорослими, дідусями, бабусями. І вже зараз порівнюючи ту літературу з літературою шкільної програми я розумію, що моє покоління зростало на творах про козачину, про волю, про вільну та незалежну Україну.
Скрізь була боротьба за незалежність: кріпаки, козачина, дисиденти. Нам прививали гордість за свою країну, ростили нас патріотами і можливо десь там у цьому вирі національної свідомості і був загублений цей маленький але такий важливий моральний аспект виховання поваги дітей до дорослих та й загалом до старшого покоління . Як показує сьогодення, коли питання національної свідомості і любові до власної країни стоїть найгостріше за весь час її незалежності, дух волелюбства в нас закладений десь на генному рівні і комуністичне старше покоління і вільне та не залежне молодше зараз пліч - о- пліч обороняють нашу країну на всіх фронтах починаючи з полів битв зі зброєю закінчуючи кабінетами "патріотичних" чиновників та тих хто лише хоче ними здаватися.
Саме в цей час у ці хвилини йде зміна свідомості нашої нації йде зміна пріоритетів, поглядів, розуміння . І мені як майбутньому педагогу хочеться, щоб ці зміни доторкнулися і до освіти. І я не веду зараз мову про зарплати чи матеріально-технічне забезпечення це без сумніву важливо і ці теми підіймалися і будуть підійматися, але є один момент про який я так часто чую як від своїх шкільних вчителів так і від викладачів нашого університету та чомусь вони до цього часу не знаходять значного резонансу у суспільстві.
Цей момент має назву "освітні програми". За короткий проміжок часу безліч змін від цілком комічних до жахаючи трагічних творять нашу сучасну освіту. І якщо зараз гуманітаріям не просто то точним наукам взагалі тяжко, і все це помножено на освітні реформи що не завжди бездоганно продумані руйнують фундамент освіти, що і так не у всіх місцях був достатньо міцний. Коректна зміна системи виховання та навчання можлива лише за професіонального підходу до цієї справи.
А цей підхід стане можливий за умови відсторонення освіти від політики, за умови коли підручники будуть випускатися не для того, щоб заробити на цьому, а тому що це дійсно необхідно, за умови коли робота чи не робота ректорів університетів не буде залежить від кольору влади. Окрім цих змін, для покращення між вікових стосунків, необхідні зміни у свідомості старшого покоління. Ми не піонери і ніколи ними вже не станемо. Ми покоління сформоване сучасними технологіями.
З самого дитинства нас оточує телебачення, Інтернет. Дуже в багатьох випадках саме воно і формувало нашу свідомість. Наші герої і приклади для наслідування багато в чому відрізняються від наших. Та і загалом кожне нове покоління починає по-новому дивитися на світ. І те, що ми не такі як ви, ще не робить молодь поганою. Ну і на наостанок хочу добавити, що психологи давно помітили та і мій власний емпіричний досвід це підтверджує-велику роль для правильного виховання молодого покоління грає середовище ,де це відбувається.
Якщо кожного разу тато зустрічає маму з роботи при цьому допомагає нести їй сумку, пропускає в перед і так далі. Це помножить шанс спостерігача цього явища вирости правильною людиною і буде повторювати ці маленькі подвиги кожного дня і передасть цю звичку для майбутнього. І власне, я сама докладу всі сили, щоб мої вихованці не забули ту моральну складову стосунків зі старшим поколінням яка в нас була є і буде з давніх часів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий