Ніцше стверджував, що всесвіт є безцільністю та постійним становленням. Зробивши все, щоб близькі до нього люди не вагаючись зрозуміли і передавали, це іншим , що категорія «речі» виступає , як момент стабілізації в безладді становлення. Центральним поняттям Ніцше, є саме життя людей, першопочатковець напряму, саме філософії життя всіх живих істот.
Великого значення для становлення світу та взаємодію з усіма живими істотами, вважав саме волю. Стверджував, що воля є рушійною силою людства, як
порив і досягнення всіх багатств, як воле витримка та прагнення до влади.. Грунтував волю і прирівнював її до розширення «Я» кожної людини., віддав все на користь особливостям волі. Ніцше на перевагу іншим філософам був кращим з багатьох проповідників індивідуалізму, ірраціоналізму та волюнтаризму, тому мислив завжди класично і вислови його були просякнуті агностицизмом та в більшості суб’єктивізмом. Вважав , що людини створені для втілення добробуту, гармонії та любові, щоб не було нижчої касти від якої так і «тхне» сирістю. В природі ж вбачав панування над непривабливістю і зауважив , що вона створена на користь громадскості, народу.
Бувши не прибічником принципів демократії та історичного прогресу, протиставляв їм те, що на його думку відкидає ідеї рівноправ’я та чесності, справедливості, тобто – любов до долі. Вважав , що народився він, саме для того, щоб удосконалювати культуру людського виду, щоб поліпшувати та покращувати саме існування істотної особистості. Так як занадто багато зосереджувався на питаннях естетики, етики, а зокрема саме і музики , та на ідеях існування та життя людини.
Виділяючи в мистецтві лише два начала: діонисівське , надто стихійне та екстатичне, та апполонівське – гармонійне, рефлективне та просвітницьке. Але основою буття, саме життєрадісності вбачав у діонисійському началі. Перебуваючи в останній момент,
Перебувавши, у Сорренто зимою 1876-77 років почав створювати «Генеалогію моралі», де думки не повністю але дуже змістовно були викладенні в формі крилатих висловів, що має назву «Людське, занадто людське, книжка для вільних умів». Багато разів задаючи питання «Звідки беруть свій початок добро та зло».
Намагався завжди відшукувати та виокремлювати теологічний забобон від морального, і якщо вже траплялось так то шукав джерела зла лише позаду світу, тобто позаду людського світу , світу земного.
Отже, можна зробити висновок проаналізувавши деякі факти з життя великого філософа, що найголовнішими моральними якостями, що виділяв Фрідріх Ніцше є : добро, воля, щастя, краса, любов. Вважав , що походили вони від людей, що панують вищою кастою. Бувши видатним музикантом та просто людиною , що мала неабияке значення на удосконалення світу, також пряме відношення мав до естетики та етики, стверджував, що «Мистецтво – це сублімація почуттєвого задоволення: сприйняття творів мистецтва супроводжується порушеннями статевого інстинкту , жорстокістю як глибинним станом психіки. Саме їх змішання виробляє естетичний стан».
Говорив , що вся культура залежить від повного врівноваження та становлення цих начал. Фрідріх Ніцше був правий в тому , що дійсно воля та любов до долі, для кожної людини є чи не найголовнішим. Але я вважаю , що любов до життя – це насамперед є найвагомішим для буття людини. Вагомий внесок саме в свою долю, людина може зробити по своїй волі, у повністю всіх значеннях цього слова! Не маючи в собі сили волі та власної думки, нічого не можливо досягти.
Жити в гармонії та любові – це те, чого б кожний з нас хотів і для себе самого , і для своїх рідних та близьких. Тому Ніцше і стверджував , що життя в якому «тхне» сирістю, тобто коли люди говорять і не можуть цього притримуватись – приречене на нещасливе майбутнє. Знавши багато чого саме в музиці, етиці та естетиці багато чого віддавав людям своїми творами. Ніцше писав у «По той бік добра та зла», що людина котра протистоїть негідникам , мусить знати їх в обличчя, щоб приймаючи в цьому участь не перетворитися самому в чудовисько.
Стверджував що, якщо дуже довго дивитися в прірву, то правда її зазирне тобі в очі. Фрідріх Ніцше стверджував, що людям особливо потрібна критика з усіх сторін, тому, що люди здебільшого звикли сприймати моральні цінності як щось особливе, що не потрібно навіть перевіряти, що вони є безсумнівними, незаперечними. Не менше за все вищеперераховане , митець, цінував розум.
Так як, жага помсти , є тою перевіркою, як стверджував Ніцше , яку людина проходить не тільки перед своїми рідними і близькими, не тільки перед своїми кривдниками, а на сам перед перед Богом. Але писав що люди, які прагнуть спраги до помсти своїм кривдникам з іншого боку, стають більш хитрішими, в деякій мірі розумнішими. Тобто, писавши такі двозначні поняття та вислови, видатний філософ хотів показати дві сутті любові.
Висловлювання Фрідріха завжди були сповнені крилатими висловами життя. Ніцше стверджував, що всесвіт є безцільністю та постійним становленням. Зробивши все, щоб близькі до нього люди не вагаючись зрозуміли і передавали, це іншим , що категорія «речі» виступає , як момент стабілізації в безладді становлення.
Центральним поняттям Ніцше, є саме життя людей, першопочатковець напряму, саме філософії життя всіх живих істот. Великого значення для становлення світу та взаємодію з усіма живими істотами, вважав саме волю. Стверджував, що воля є рушійною силою людства, як порив і досягнення всіх багатств, як воле витримка та прагнення до влади.. Грунтував волю і прирівнював її до розширення «Я» кожної людини., віддав все на користь особливостям волі.
Ніцше на перевагу іншим філософам був кращим з багатьох проповідників індивідуалізму, ірраціоналізму та волюнтаризму, тому мислив завжди класично і вислови його були просякнуті агностицизмом та в більшості суб’єктивізмом. Вважав , що людини створені для втілення добробуту, гармонії та любові, щоб не було нижчої касти від якої так і «тхне» сирістю. В природі ж вбачав панування над непривабливістю і зауважив , що вона створена на користь громадскості, народу.
Бувши не прибічником принципів демократії та історичного прогресу, протиставляв їм те, що на його думку відкидає ідеї рівноправ’я та чесності, справедливості, тобто – любов до долі. Вважав , що народився він, саме для того, щоб удосконалювати культуру людського виду, щоб поліпшувати та покращувати саме існування істотної особистості. Так як занадто багато зосереджувався на питаннях естетики, етики, а зокрема саме і музики , та на ідеях існування та життя людини. Виділяючи в мистецтві лише два начала: діонисівське , надто стихійне та екстатичне, та апполонівське – гармонійне, рефлективне та просвітницьке.
Але основою буття, саме життєрадісності вбачав у діонисійському началі. Ніцше писав у «По той бік добра та зла», що людина котра протистоїть негідникам , мусить знати їх в обличчя, щоб приймаючи в цьому участь не перетворитися самому в чудовисько. Стверджував що, якщо дуже довго дивитися в прірву, то правда її зазирне тобі в очі. Фрідріх Ніцше стверджував, що людям особливо потрібна критика з усіх сторін, тому, що люди здебільшого звикли сприймати моральні цінності як щось особливе, що не потрібно навіть перевіряти, що вони є безсумнівними, незаперечними.
Не менше за все вищеперераховане , митець, цінував розум. Так як, жага помсти , є тою перевіркою, як стверджував Ніцше , яку людина проходить не тільки перед своїми рідними і близькими, не тільки перед своїми кривдниками, а на сам перед перед Богом. Але писав що люди, які прагнуть спраги до помсти своїм кривдникам з іншого боку, стають більш хитрішими, в деякій мірі розумнішими.
Тобто, писавши такі двозначні поняття та вислови, видатний філософ хотів показати дві сутті людини, по обидві сторони її існування: по-перше з боку моралі, тобто людина, яка частіше за все пробачає чим робить щось на супротивну користь своєму кривднику; а по-друге людина стає більш розумнішою, тому як жаждою помсти своєму кривднику вигадує свої дії, тим самим стає хитрішою…
Комментариев нет:
Отправить комментарий