Проблема природних і штучних чеснот у філософії Д. Юма

Задуматись тільки на хвилинку “ Проблема природних і штучних чеснот людини”, що воно взагалі собою являє? Якщо б мене запитали, які ти можеш назвати людські чесноти? Я б відповів не замислюючись : вірність, доблесть, мужність, мудрість, справедливість, співчуття і так далі.

А от якщо б мені запропонували виділити серед них “природні” та “штучні”, я б відмовився робити це. І от я довідався про шотландського філософа Девіда Юма, і зараз я намагатимусь ближче познайомити вас з його роботою “Трактат про людську природу”.

Д. Юм вважав що середина кожної науки і філософії в цілому є людина. "Безсумнівно, що всі науки в більшій чи меншій мірі мають відношення до людської природи і що, наскільки б
віддаленими від останньої не здавалися деякі з них, вони все ж повертаються до неї тим чи іншим шляхом. “ (Книга І) «Трактат про людську природу, або Спроба застосувати на досвіді метод міркування до моральних предметів», є центром філософії людини.

Звертаючись до цього “Трактату”, звернемо увагу на (ІІІ книгу “Трактату”) в якій описується мораль , чесноти, проблеми справедливості та власності. Перш за все розглянемо чесноти. Юм вводить у людську природу такі на його думку головні чесноти: “1) "Людина - істота розумна, і, як таке, він знаходить собі належну їжу в науці" (жага до знань); 2) "Людина не тільки розумна, але і суспільна істота " (прагнення до лідерства та колективності); 3) "Людина, крім того, діяльна істота, і завдяки цій нахили, а також в силу різних потреб людського життя він повинен віддаватися різним справам і заняттям" (працелюбність )”(Книга ІІІ).

Тому ми сміливо можемо розглядати працелюбність, колективність та пізнання як природні чесноти.” І любов майже кожної людини до вміння виділитися, показати себе з якомога кращої сторони “(мужність, доблесть, ініціатива, хоробрість, добро…), цей перелік чеснот ми можемо віднести до штучних так як ми про них дізнаємося протягом нашого життя, а можемо ніколи до них і не прийти.

 Їх нам намагаються прибити будь – якими відомими на способами. А от працелюбність, колективність, пізнання ми можемо спостерігати в людей з самого народження, коли дитина вперше тягнеться до незнайомого предмета, постійно намагається щось робити і знаходиться в певному колі оточення. Примат "змішаного способу життя" – так нас охарактеризовує Юма, через різнобічну людську природу, через отримання нових якостей, чеснот та властивостей. Саме чесноти дають нам поштовх в житті до різних форм діяльності.

 Наше постійне прагнення до вдосконалення своїх можливостей, здібностей, чеснот і таке інше.”Примат” – через постійне прагнення до дій. “Змішаного способу життя” - через наші чесноти, через те що ми робимо вибір до кого і яким чином здійснювати певні дії. Ось чому Юм дає людині таку назву, бо є вибір який стоїть перед кожним, бути приматом тільки з інстинктами для виживання, чи Приматом “Змішаного способу життя” з природними та штучними чеснотами, властивостями, якостями. “Сказав мудрець- Живи, добро звершай! Та нагороди за це не вимагай. У вищу правду віра. Людину відрізняє від мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара. Людина починається з добра!”( Л. Забашта)

Отже, я можу зробити певні висновки, наприклад природні чесноти, дані нам від природи, але ми повинні весь час їх вдосконалювати щоб вони не залишилися на своєму початковому етапі розвитку, штучні чесноти ті яких ми набуваємо протягом життя і це вже суто наш вибір чи потрібні вони нам. Юм говорив, що кожна наука це наука про людину.

Ось наприклад етика “…природы наших идеи: этика, касается наших вкусов и чувств…”. І ось саме етика розглядає наші природні і штучні чесноти з різних сторін, але неможливо їх розділити на певні категорії бо вони є частинками одного цілого.