понедельник, 1 февраля 2016 г.

Історичні типи індивідуалізму (античний, ренесансний, богемний, нігілістичний)

Індивідуалізм це термін, який означає визначення пріоритетів інтересів людини над колективними або загальноприйнятими. Виникає коли особу відокремлюють від рідних, знайомих, друзів - в процесі переосмислення цінностей. Індивідуалізм проявляється у ставленні однієї людини до іншої (друзів, колег, родичів) , до країни тощо. Часто його протиставляють етатизму, у якому на першому місці інтереси держави. Може розглядатися, як розширення почуття самообладання над собою, як право самого на себе. Існує варіант визначення індивідуалізму, як свідомого прагнення людини свого успіху.
Індивідуалізм як бажання до самотності, усамітнення розцінюється як необхідність для творчого процесу і творчої діяльності. Виникло 2 форми індивідуалізму: міщанський і бунтарський. Античність – означає греко - римську старовину – цивілізацію Давньої Греції і Давнього Риму. Розрізняють такі типи античності: Ранню античність (VIII ст. до н. е. — II ст. до н. е.) - зародження Грецької держави; Класичну античність (I ст. до н. е. — II ст. н. е.) - єдність греко-римської держави; Пізня античність (III—VI ст. н. е.) - розпад Римської імперії. Розрізняють такі періоди: - Натур - філософський (головна проблема — проблема влаштування світу, проблема першооснови). Сусідство - конкуренція декількох шкіл; - Гуманістичний (зміна проблематики від природи до людини і супсільства). Школа софістів, Сократ. - Класичний (період синтезу всіх попередніх періодів). Створення перших філософських систем – це весь спектр філософських проблем. Платон, Арістотель. -Эліністичний (центр вже у Римі). Конкуренція різних філософських шкіл. Проблема щастя. Школи Епікура, скептиків. - Релігійний (розвиток неоплатонізму). До сфери філософських проблем додались ще й проблеми релігії. - Зародження христянськиї думки, монотеїстичної релігії. Ренесанс це епоха, яка наступила після доби Середньовіччя у Європі, попередник Нового часу. Панування доби визначають на поч. XIV — XVI століття іноді – XVII століття (в Англії, Іспанії). Особливість доби Ренесансу (або ж Відроження) – світськість культури, її інтерес до внутрішнього світу людини, її діяльності). Ренесанс поділяють на 4 періоди: - Проторенесанс (XIII — XIV століття) - Ранній Ренесанс (початок XV — XV століття) - Високе Відродження (XV — XVI століття) - Пізній Ренесанс (XVI — XVI століття) Богема – не конвенційний, незвичний стиль існування, який властивий певній частини інтелігенції або для тих, хто має подібний образ життя; прошарок між інтелігентами та іншими людськими класами, людьми, які пов`язані з театром, літературою; коло театральних та артистичних діячів, які зазвичай живуть не маючи постійних доходів. Одна з назв циган на французькій мові bohémiens – яке дослівно означає богемці (назва походить від назви Богемії), губернії, яка нині знаходиться у Чехії, де в добу Середніх віків жили цигани; В результаті цього безтурботне існування виконавців зрівнялося з життям циганів. (Багато циган були артистами, виконавцями, акторами). Це визначення з`явилося у Франції у 19 столітті і став дуже популярним після виходу книжки Анрі Мюрже «Сцени з життя Богеми», а також після виходу опер Пуччіні та Леонковалло з однойменною назвою. Богемний означає миро - любивий по натурі, стертий важким життям у боротьбі за існування у суспільстві. Нігелізм позиція на світогляд, яка проявляється в запереченні осмислення життя людей, у тому чи значить щось загальноприйняті моральні цінності, непризнання будь-яких авторитетів. Це соціальне історичне явище, яке має свої різновиди. Можна говорити про естетичний нігілізм, який заперечує художні канони, саме розуміння прекрасного. Нігелізм може бути пізнавальний, який декларує недосяжність істини. Пізнавальний скептицизм має кордони з агностицизмом. Можна казати про нігілізм як про філософську позицію, в рамках якої заперечується наявність абсолютних устоїв існування, смислової спрямованості життя. Цей термін «нігелізм» вже давно увійшов у культурний побут. У добу Середньовіччя єретиків, які заперечували історичне існування Христа називали «нігелістами». Про них, як про характеристику раціоналістичного способу філософствування писали вчені у XVIII – XIX століттях представники ірраціоналістичної філософії (Ф. Якобі). Розрізняють такі типи нігілізму: - соціально-політичний, пов`язаний з запереченням суспільно-політичного строю. Такий вид проявляє себе у революційному русі. Його прихильники схиляються до анархізму. - етичний, котрий заперечує загальнолюдську людську мораль, існування добра як такого. - Точка зору, яка запевняє, що сьогодення не має об`єктивного змісту, причин, істин та цілісності. - Мереологічний - позиція - об'єкти, які складаються з декількох частинок – іх неіснують; - Метафізичний нігілізм - об`єкти в реальному часі не обов`язково існують; - Епістемологічний нігілізм - заперечення знання; - Моральний нігілізм – представлення, що нічого немає в світі ні аморального, ні морального; - Правовий нігілізм – це заперечення свобод і прав особистості, норм, які встановлені державою і правил поведінки.

Комментариев нет:

Отправить комментарий