Період, в який ми живемо, надзвичайно цікавий: свобода вільної думки, волевиявлення, дозвіл на різні субкультури - все дозволено сучасній людині. Напевно за всю історію людства ми ще не були такими вільними від усього і від усіх. Здавалося б, що ще необхідно сучасній людині? Необхідно одне – вміння користуватися цією свободою.
У свій час філософ М. Бердяєв сказав наступні слова: «Свобода нелегка, як вважають її вороги, свобода важка, вона є тяжким тягарем». Тому саме ця неконтрольована річ і породжує різноманітні проблеми для нас усіх. З покоління в покоління людина розвивається, і, що саме головне, вона рухається ніби по зростаючій.
Сучасний технічній прогрес досягнув великих вершин, тому ми ніби підлаштовуємось під цей процес. Втрачаються елементарні моральні цінності, сімейні відносини – все те, що є головним в житті кожної людини. Нові субкультурні течії зовсім по іншому розглядають найвищу цінність на землі – «людину», а тому і дозволяють втручатися в процес розвитку її. На мою думку, існує лише один рецепт успішного розвитку – вміння поєднати у собі декілька факторів розвитку людини, які слід розпочинати ще з раннього дитинства.
По – перше, це спортивно - пізнавальний фактор. Ми не помічаємо того, що наше менше покоління взагалі не цікавиться цим напрямком. Всю увагу дітей зайняли комп`ютерні ігри, нові моделі «iphone» - усе, що являється очевидно другорядним. Однак батьки вважають що це не суттєво, не даючи реальної оцінки цьому спрямуванню. Ми з свого досвіду знаємо наскільки це виснажує організм, а ще в такому віці. В радянський час наші батьки відвідували різноманітні спортивні секції, гуртки тощо.
Держава дбала про виховання молодого покоління, здорового, енергійного, перспективного. І, очевидно, що це давало свої плоди. Тому уроки потрібно брати від усіх поколінь. Другим фактором являється, на мою думку, освітній аспект. Розумну, виховану людину можна побачити з її вигляду. І цю освітньо - культурну основу потрібно формувати з раннього дитинства. Це задача загальноосвітніх шкіл, а в подальшому і вищих навчальних закладів. Цей процес неабиякий важливий, адже заставляє мислити, давати оцінку тим чи іншим подіям, аналізувати факти, приймати самостійні рішення, врешті-решт розпізнавати, що є в дійсності добро, а що таким не являється.
Це клопітка робота, але, вочевидь, важлива. Чи цей фактор не є значущим у оцінці зовнішності людини? Якщо провести глибинний аналіз – то він є важливим. І ,нарешті, останній аспект – я б його назвала релігійно-моральний, як на мене, найважливіший. Що це за фактор? Це фактор внутрішнього життя. Коли в 80 рр. ХХ ст. в Росії пройшла серія жорстоких вбивств, то усі правоохоронні органи «піднялись на ноги». Йшла мова про серійного вбивцю. Хто жив у той час, то прекрасно це пам`ятає. Це була унікальна людина, яка ніколи не залишала вагомих речових доказів. Однак, кримінальну справу допоміг розкрити психолог, який на основі певних внутрішніх фактів, зумів скласти основні риси цього злочинця.
Ним виявився Андрій Романович Чикатило, уродженець України, людина з двома вищими освітами, батько двох дітей, непоганий сім`янин, як про нього говорили рідні, успішний фахівець своєї справи, як відгукувались колеги… - вбивця 53 людей! Хоча би хтось зумів з його вигляду і характеристики, на початках сказати, що він серійний вбивця. Ось це явний приклад. Тому важливо приділяти увагу внутрішньому світогляду: чим людина живе, які у неї переживання, чи вона вміє з розумінням поставитися до тієї чи іншої ситуації. А допомагає в цьому контексті поставити правильні акценти віросповідання.
Кожній людині відомо, що основні релігії, такі як: християнство, буддизм, мусульманство є носіями традиційних моральних цінностей. Тобто вони допомагають людині розрізнити що є добро, а що зло (я не беру до уваги доктринальні напрямки цих течій). Кожен твій вчинок повертається до тебе бумерангом, отже контролюй свої дії, щоб потім тобі не довелось жаліти про наслідки і нарікати на свою долю. Внутрішній світ допомагає зрозуміти іншу людину, перенести чуже горе, як своє. Тому саме цей епіграф взятий за основу. Важливо який зовнішній вигляд, адже це також вагомий момент, однак, важливіше зрозуміти внутрішній світ.
Наостанок хотіла б привести слова: «Хто не мав душі, коли був юним, ніколи так і не буде серця мати. Серце – це не камінь, воно в воді не потоне». Це питання усього життя, а воно формується з дитинства. Тому увагу варто зосередити на вищеописаних факторах. Саме на основі цієї внутрішньої парадигми варто формувати суспільно - моральне відношення до людини. Якщо у людини правильні пріоритети в житті, здорові погляди, є поняття про мораль, то все це обов`язково відображається на її зовнішньому вигляді.
Комментариев нет:
Отправить комментарий