Моральні стандарти сучасного суспільства

Що таке мораль? Однозначно відповісти на це питання, мабуть, не зможе ні одна людина. Можна погодитись, а можна довго сперечатись з цим твердженням. Але ні в кого не викличе сумнівів той факт, що всі ми проживаємо життя за власними орієнтирами. Хтось обирає сам, комусь нав’язують чужі думки.

Проте у суспільстві давно вже сформувався чіткий розподіл на те, що воно готове сприймати і не готове. Всім нам хочеться
жити в гармонійному світі, де немає зла, всі навкруг виховані, ввічливі, готові допомогти. Колись давно, навчаючись ще в школі, мені до рук потрапила одна дуже цікава книжка. В ній була розповідь, яка називалась «Місто навпаки».

Там йшла мова про місто, де не знали норм моральної поведінки. Розповідь була невелика за обсягом, проте зміст не вимірювався її розмірами. Мене вона на той час дуже схвилювала і я дуже швидко запам’ятала. Зараз, повертаючись подумки до цієї теми, ставлю собі дуже важливе питання, а чи можливе існування такого міста в нашому світі?

Напевно, що ні. Все людство – це живий організм. Таке місто просто заважало б йому нормально існувати. Воно б просто зникло без сліду. Отже, з цього можна зробити висновок, що мораль існує в нашому житті не лише як формальність, а як необхідність. Це не може не втішати, проте чи знає суспільство про свої духовні потреби? 21 сторіччя закарбувалося в історію технічним прогресом, науковими відкриттями.

Та через це воно забирає в нас час на елементарні речі. Ми забуваємо подякувати, запропонувати свою допомогу, вибачитись. Можливо, це все не має значення. Проте втрачені духовні цінності дуже важко відновлювати. Зараз прослідковується тенденція до відновлення культурних традицій. Акцентується увага людства до наших культурних, моральних проблем. І, звичайно, суспільство реагує на це і потроху починає змінюватися на краще.

 Буваю в рідному місті і стала помічати як змінюється настрій, вираз обличчя моїх співвітчизників. Очі стали іскристими, обличчя світлішими, мова радіснішою. Ще така прикмета, яку не можна не помітити – безліч маленьких нікопольців у яскравих колясках, у турботливої мами на руках чи на плечі щасливого батька. Так на краще поволі змінюється лик моєї держави. Паростком нового і напевно найважливішого вважаю повернення до історії, культури та духовності українського народу.

Я горджусь своїм містом. Нікопольщина – колиска п’яти Запорізьких Січей. Козаки вчили своє підростаюче покоління шанувати традиції, виховували повагу до старших. Ці знання передавали з покоління у покоління. Українці завжди славились своєю добротою, чесністю, працелюбністю, гуманністю. Просто в якийсь момент ми забули про це. Не пізно ще зупинитись, обернутись назад і почати все спочатку. Україна в своїй невеликій історії пережила дуже багато різних подій, що у свою чергу не могло не вплинути на українців.

Ми перестали бути відкритими одні з одними, ми забули про взаємодопомогу. Але останні події нашої історії, безперечно дуже сумні та трагічні події, показали нам, що ми можемо бути добрими, що ми здатні на безкорисливі вчинки, в нас є суспільна совість, в нас одне серце на всю Україну. Це не може не втішати. За останні декілька місяців ми зробили дуже великий крок назустріч один одному, сформували нові моральні принципи та стандарти.

Ми стали більш ввічливими, вихованішими, добрішими, відкритішими. Одного разу ми заснули в одній країні, сумній, байдужій до людського страждання та горя, а прокинулись зовсім в іншій, де цінується повага до людини. Дуже шкода, що здобули цей досвід такою страшною ціною. Проте з впевненістю можемо сказати, що на сьогоднішній момент моральні принципи – це не просто данина вихованості та традиціям.

Ми перевиховались усією країною. На жаль, тепер ми знаємо, що найвища цінність – це людське життя. Наші моральні принципи пройшли перевірку часом. Мораль – стала для нас чимось ближчим, а не просто книжковим терміном. Практика набагато краще подіяла, ніж теорія. Те, що ми чули, що нам розповідали навіть і близько не знаходиться з тим, що ми побачили та відчули.

Я дуже пишаюсь, що в ситуації, яка склалась останнім часом, люди зуміли змінитись на краще. Фактично народилась нова нація, що має найголовнішу цінність – людське життя. Нація, яка вміє переживати чуже горе, готова допомогти, вихована, живе з любов’ю до свого ближнього. Маю надію, що ці моральні стандарти не зникнуть з нашого життя, а будуть тільки закріплюватись у свідомості українців та переходити до майбутніх поколінь.