Любов...

Любов – звичайне слово, що говоримо та чуємо кожного дня. Любов – містичне слово, бо ніхто не може сказати та не знає його точного поняття. Любов – вічне слово; з ним ми народжуємося, живемо та помираємо.

« Любов – це бажання жити »
Горький
Скільки життя у цих словах!

Кожного ранку я піднімаюсь, дивлюся у вікно, де палає сонце та пливуть хмари. Чи ллє безмежний дощ, могутній вітер, або сніг. Снідаючи, смакую їжею, гарячою кавою. Іду на роботу та, дивлячись у вікно таксі, розумію – яке чудове місто, я його люблю. Готуючись до уроку, складаю план уроку, його цілі. Та, побачивши своїх учнів, відвожу усі тонкощі на
другий план. Вони дивляться на мне такими очима, ніби я найцінніший подарунок у їхньому житті. І зроблять все, щоб цей подарунок був завжди з ними. Отже, вони люблять. Люблять моє ставлення до них, як педагога, люблять мене.

Але чому? Чому ми любимо? Як її зрозуміти, цю любов?

« Та хіба любов має щось спільне з розумом »
Гете

Ти просто відчуваєш тепло в душі, жар у серці. Тобі хочеться тільки посміхатись і ти посміхаєшся. Ходиш та наспівуєш мелодії романтичних пісень. Хочеться обіймати увесь світ. Не можеш ні про що думати, навіть працювати не сила. Всі рухи та дії ти робиш лише з думкою про ту людину, що любиш.

Гуляючи по парку, особливо навесні, я часто спостерігаю за людьми. Маленькі діти, граючись, переживають щасливі моменти свого життя. Їх батьки милуються та радіють успіхам та новим звершенням своєї малечі. Закохані молоді пари насолоджуються хвилинами уваги дорогих їм людям. А люди більш старшого віку спостерігають за цим усім з легкою тугою прожитих літ та з щастям про чудові моменти свого життя.

Що ж виходить, усі ці люди люблять один одного? Так! Усі, від малечі до старого. Отже, ми всі приречені на любов! Незалежно від зовнішності, віку або зросту, чи статусу та професії. До всіх прийде любов!

Але яка вона? Яка є любов?

Народившись у сім’ї, де про тебе піклуються, вчать, радіють успіхам та засмучуються невдачам, розумієш, що таке любов, батьківська любов. Вона з нами у нашому дитинстві, коли ми діти, та тоді, коли самі створюємо свою, нову, сім’ю.

Любов до інших людей, що тобі цікаві та близькі по духу. Тобто, дружба. Ця любов є у кожному, хто має друга чи подругу, чи той, хто називає себе другом.

Ще є таке поняття як пристрасть. Це рідкісне поняття і дуже непередбачуване. Його можна зрівняти з громом серед ясного неба. Це почуття неймовірно контролювати... І це теж любов.
Та ще э любов найнеймовірніша, найчуттєвіша, найпрекрасніша серед любові. Це саме та любов, яку оспівуюсь у книжках та знімають кіно. Яку чекають та в яку вірять усі люди. Та, що приходить у твоє життя і створює казку. Та, що вічно живе – романтична любов.

Відразу назріває питання – а як цю любов розпізнати? Як зрозуміти, що це саме романтична любов?

Кожна мама, чекаючи народження свого малюка, піклується та береже себе у своїх щоденних справах. Бо несе відповідальність не тільки за себе , а й за нове життя. Після народження батьки несуть всі ці переживання до моменту, коли діти починають більше піклуватися та допомагати батькам. Отже, піклування про рідну чи близьку тобі людину і є прояв любові. Люди, ставши дорослими, хочуть розділити чи поділитися своєю любов’ю, піклуванням з іншою людиною. Так і зароджується сім’я.

Але як ми розуміємо, що саме ця чи інша людина зможе розділити з нами цю любов? Чи заслуговує він на неї?

Над цим питанням попрацювали вчені. Та виявили такі стадії любові:
1) Закоханість ( стадія залучення )
2) Звикання ( стадія насичення, далі перенасичення )
3) Сварки ( стадія відрази )
4) Терпіння
5) Служіння
6) Дружба
7) Любов 

Та на всі ці стадії на проходження відводять біля 12 років та навіть більше.
Любов! Всі знають, що вона є, але не можуть її пояснити. Я впевнена, що двох однакових понять слова «любов» неможливо буде знайти. Та чи треба шукати?! Треба жити, і любов сама нас знайде!

«Я дихаю, значить я люблю!
Я люблю, значить я живу!»
Висоцький

Я підтримую його думку. Цю думку також підтримує і моя сім’я. Не кажучи цього слова – люблю, ми розуміємо і, головне, відчуваємо його. Відчуваємо любов один до одного.
Що стосується романтичної любові, справжньої, палаючої, шаленої…думаю, що за нею бігти, чи шукати її не варто. Вона сама кожного знайде. Потрібен лише час та віра.

«Любов біжить від тих, хто гониться за нею.
А ті, хто геть біжить, кидається на шию.»
Шекспір