Етика спілкування

Етика спілкування... На перший погляд - звичайний науковий термін, для якого існують установлені визначення і тлумачення. Однак, якщо розібратися - глибинне поняття, що є своєрідною віссю всього суспільного буття, його багатовікового формування та розвитку. Як відомо, "батько" етичного вчення давньогрецький філософ Арістотель позиціонував етику перш за все як практичну мораль. Мета етики - не знання, а вчинки. Нині ж іі об'єктом є моральність у цілому як форма суспільної свідомості.


Поняття ж "спілкування", за одним із визначень, - форма людської взаємодії, завдяки якій індивіди як фізично, так і духовно створюють одне одного. Отже, здавалося б, цілком зрозуміло: етика спілкування - це культура людських стосунків, дотримуватися якої абсолютно нескладно, і до того ж - логічно. Адже від цього у виграші кожен з нас і суспільство в цілому. У житті, на жаль, так далеко не завжди.

 У боротьбі за утвердження власної думки чи позиції ми нерідко переходимо умовні межі "території" іншої людини, завдаємо ій образи чи приниження... Чому? Напевне, через недостатньо сформований механізм свідомості, який мав би регулювати цю сферу. Гадаю, що потреба у красі, а отже, етиці спілкування має закладатися в людині з раннього дитинства. Зрозуміло, окремі моменти етичного виховання містить як народна мораль, так і загальноприйняті правила та норми суспільної поведінки.

Але напевне що мають бути і якісь певні курси вивчення цього вчення, широко впроваджені з найперших сходинок шкільної освіти. Ми говоримо дитині: ось добро, а ось це - зло, це красиво, а то - потворно, так можна, а ось так - ні. Але цього недостатньо. І можливо, урок з однолітками у формі гри чи дискусії допоможе дитині більш глибинно відчути і опанувати на практиці основи того, що звемо культурою відносин... Однак етика спілкування стосується не лише контактів окремо взятих особистостей.

 Це проблемне питання, вирішити яке намагається будь-яке суспільство окремо взяте і світова спільнота в цілому. Якби народи і нації спиралися у стосунках між собою виключно з точки зору етично - філософського вчення, яке базується на постулатах християнської моралі та подібних світоглядних вченнях, хіба б потрясали нашу свідомість час від часу безглузді війни?.. Хіба б став переділ територій основою політики деяких держав, а збагачення - метою існування?! Гіркий досвід попередніх воєнних протистоянь чомусь ще так і не навчив людство елементарним, здавалося б, принципам етики: роби для іншого те, що хотів би отримувати сам...

Адже недаремно визнаний мудрець Арістотель у ієрархії суспільних наук розмістив термін "етика" між вченням про душу - психологією і вченням про державу - політикою. Можливо, нам усім уже час зрозуміти цей простий, але такий життєво необхідний взаємозв'язок?.. А поки пересічні громадяни вчать теорію та опановують практику, говорять поети - мовою серця. Прислухаймося до сучасників: В передчутті пожовклої трави Не переходьте з друзями на ви. У хвилях найтемнішоі із смуг Не випускайте той гончарний круг, З якого в світ з-під вашоі руки Злітали віршів сонячні рядки. А коли стихне гомін літніх лун, Розріжте серце - стигле, мов кавун, Щоб той, хто береже для вас тепло, Збагнув- вам солодко таки було... Хай крадуть цеглу з ваших світлих веж, Нехай тумани товпляться, та все ж - В передчутті пожовклоі трави Не переходьте з друзями на ви!..