Людина не знає в якій сім`ї народиться. Можливо вона прийде у багату забезпечену родину, в якій будуть цінуватися толерантність, чесність, повага до всього унікального, де старість в почесті. Можливо у бідній родині зросте чиста, чесна та непорочна людина, але є й такі родини, які плюндрують цінність всього надбання народу. Та є такі особистості, що зовсім відрізняються від свого оточення.
Ти бачиш перед собою людину. Вона маленька на зріст, або навпаки висока, вона тендітна, або навпаки кремезна, чорнява або білява, кароока або блакитноока. В дуже охайному або не дуже одязі. Все це ти помічаєш в першу чергу, навіть найменші подробиці в зовнішності людини. Це перше на що ми звертаємо свою увагу, це перше з чого ми складаємо своє враження.
А трішки поспілкувавшись з людиною, ми дізнаємося про неї вже набагато більше. Оте більше і є тією особистістю з якою ми хочемо, чи не хочемо далі спілкуватися.
Нам із самого малечку говорили: потрібно бути хорошим! А що це значить, яким потрібно бути?
Людина народжується не для того, щоб проживши своє життя, зникнути з лиця землі, не залишивши після себе найменшого сліду. Вона народжується, щоб залишити по собі свої добрі вчинки, щоб залишитися у серцях та пам`яті інших людей.
Перед тим як щось зробити, потрібно подумати, як на це відреагують оточуючі, чи не образиш ти когось своїм вчинком.
Потрібно уміти підтримати, підбадьорити, допомогти людині, яка потрапила в біду. Та навіть, просто поспілкуватися з незнайомцем.
Це все навчають нас у школі та ми звісно не все слухаємо та запам`ятовуємо, а ще рідше використовуємо у своєму житті.
Кожний людський вчинок, як наслідок обраного рішення, в тій чи іншій ситуації, так чи інакше має вплив на суспільство. І цей вплив визначається освіченістю індивідуума, його відповідальності.
Процес формування відповідальності особистості зумовлене загостренням суперечностей між об`єктивною потребою формування соціальної відповідальності у школярів і неадекватними можливостями сучасної системи освіти, а також між потребою саморозвитку особистості учня і системою традиційного виховання, яке спрямоване на єдині стандарти домашнього виховання.
Питання формування відповідальності є одним із важливих у виховній роботі з дітьми. З відповідальними набагато зручніше працювати: вони добросовісно виконують поставлені цілі. А як визначити відповідальна людина чи ні? Є багато психологічних досліджень на цю тематику і всі вони зводяться до слухняності, але це односторонній підхід до проблеми.
В абстрактному понятті моральна відповідальність людини - це відповідальність за вибір форми поведінки, тобто відповідність цієї поведінки моральним цінностям суспільства, які особистість сприймає як свої власні цінності.
Своєрідність моральної відповідальності в тому, що критерієм зовнішнього контролю є громадська думка, а внутрішнього - совість.
Тобто будучи ще маленькими ми маємо за приклад тата та маму, вони формують нашу особистість і повністю відповідають за нас. Коли ми приходимо до школи, то перед нами повстають інші особистості зі своєю моральністю. Вчителі, зі свого боку надають приклад моральної поведінки та закладають в нас соціальні норми поведінки, але ж є ще й однокласники, які теж прийшли до школи зі своїми нормами.
І тут розпочинається обмін досвіду. Дитина починає замислюватися: а чи правильно мене навчали батьки? Потім, трішки подорослішавши, ми опиняємося в різних компаніях, де моральні цінності не зовсім у пошані. І тільки тоді людина робить свій вибір і відповідає за нього перш за все перед собою. Нам здається, протиріччя між свободою і відповідальністю не буде таким гострим, якщо мати на увазі, що існують різні види і різна міра відповідальності. Види відповідальності визначаються, на наш погляд, тим і перед ким і за що ми несемо відповідальність.
Міра відповідальності залежить також від значимості вчиненого діяння на долі інших людей. Так у екстремальній ситуації, коли потрібно негайно прийняти рішення, від якого може залежати чиєсь життя, міра відповідальності набагато вища ніж у звичайний час.
Тому, виховуючи дитину потрібно, не завищувати планку моральних цінностей, прививати з дитинства почуття вибору. Дитина повинна знати, що за кожен свій вчинок вона несе повну відповідальність, завжди мати вибір і не повинна боятися його.
З самого дитинства ми повинні усвідомлювати, що відповідальності за вчинки своїх батьків ми не несемо. Те, що ми зробимо, за те і будемо відповідати. Людина не може нести відповідальність за батька алкоголіка, крадія чи вбивцю. І задача психологів полягає в тому, аби діти з неблагополучних сімей не страждали комплексами, які згодом можуть зруйнувати життя. Авжеж у підлітковому віці дуже багато трапляється суїциду, перш за все через юнацькі комплекси і нереалізованість людини в суспільстві, яке має такий великий вплив на свідомість у юнацькому віці.
Ще одна форма моральної відповідальності – є відповідальність за ціле суспільство, країну. У наш нелегкий час це питання звучить досить гостро. Ніхто із нас точно не знає як правильно поступити, відповісти на загострення конфлікту. Кожна людина має свою думку і наскільки вона адекватна, знову ж таки, буде виявлятися з нашого виховання.
На мою думку: « Чи повинна людина нести моральну відповідальність за провини своїх батьків?» - ні! «Чи повинна людина нести відповідальність за свій народ» - ні, я не вважаю ці твердження правильними, тому, що кожен з нас є окремою ланкою суспільства, зі своїми інтересами, своїми поглядами на життя, кожен із нас вибирає свою і тільки свою стежину в бурхливому житті. Кожен із нас несе відповідальність тільки за свої вчинки, за свої дії, тому що у нас є вибір і тільки нам вирішувати яким він буде.
Кожен із нас відповість перед всевишнім за свої діяння, звісно, якщо вони не класифікуються статтями кримінального кодексу нашої країни. Збережи нас Боже від лихих вчинків у наших життях і дай нам мудрості жити правильно перед народом і собою!
Комментариев нет:
Отправить комментарий