«Не судіть, і не судимі будете»

Кожна людина у своєму житті порівнює себе з іншою, робить вона це за для того, аби віднайти в собі позитивні та негативні якості. Час від часу, я буваю свідком того, що люди наслідують особистостей, які викликають у них захоплення.

Переконана, що це негативне явище тому, що кожній людині повинна бути притаманна її
індивідуальність, присвоюючи собі чужі звички вона її втрачає. Багато людей є авторитетом для інших, їхні вчинки, дії, настільки подобаються іншим людям, що ті їх переймають. Чи потрібно це робити?

 Я вважаю, що кожна людина повинна залишатися самою собою, зберігати свою індивідуальність. Не потрібно переймати та присвоювати собі звички та риси характеру інших людей, потрібно віднайти себе, у якійсь мірі, створити себе! «Ми — це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних". У цьому людям допомагають різноманітні галузі мистецтва, такі як: образотворче, музичне та кіно.

Особливо хочу виділити мистецтво слова, яке допоможе віднайти істину, свій шлях, направить людину в потрібне для неї русло. Тоді людина справедливо оцінить себе та прийме свої недоліки. Згодом вона навчиться сприймати оточуючих і забуде про осуд. Перш чим вдаватися до осуду ми повинні розуміти, що не маючи усієї повноти знань, ми не повинні когось судити. Судити може кожен... Але, на жаль, не кожен може з розумінням віднестися до певної ситуації. Не рідко можна зустріти таких особистостей, які критикують інших.

Саме вони завдають собі найбільшої шкоди, демонструючи оточуючим всю свою культуру виховання. Адже вихована людина перш за все думає чому саме так, а не інакше, не маючи того досвіду і тих знань, які пережила людина, вона ніколи не вдастя до осуду. А ще хочу звернутись словами одного з класиків: «Коли когось обливаєш брудом, пам'ятай – до нього він може недолетіти, а на твоїх руках залишиться»! Всі ми не без гріхів. Ми повинні розуміти, що судити людину не можна, бо самі будемо судимі, якщо не суспільством, то Богом.

 Напревеликий жаль, всі ми здатні на осуд… Побачивши на вулиці літнього чоловіка з роздертим обличчям, оточуючі одразу назвуть його виродком, не догадуючись, що ця людини отримала страшне ушкодження обличчя вогнем, на благо рідній землі, рятуючи міліони життів. Чому не підійти і не запитати, що з ним, а відразу «обзивати»?

Звісно ж, якщо йому буде не приємно говорити про це з вами, з посторонніми для нього людьми, то лише після цього можна робити певні висновки, но не обов'язково одразу осуджувати. Літня жінка зі своєю 25-річною донькою зайшли до потягу вагона і позаймали вільні місця. Біля вікна сіла молода дівчина. Щойно потяг рушив, вона висунула руки у вікно, аби відчути повітря і несподівано, захоплено закричала: - «Мамо, бачиш, усі дерева рухаються в іншому напрямку»! Літня жінка посміхнулася у відповідь для неї. Біля дівчини сиділа молода поружня пара.

Вони були здивовані тим, що 25-річна дівчина веде себе так, як мала дитина. Несподівано дівчина закричала знову в захваті: - «Мамо, подивись, тварини і озера. Хмарки пливуть разом з поїздом»! Подружня пара схвильовано спостерігала за не зрозумілою поведінкою дівчини, в якій її мати здавалося, нічого дивного не знаходила. Почався дощ, і його краплі доторкнулися руки молодої дівчини.

Вона знову переповнилася радістю та щастям і від захвату заплющила очі, а потім радісно закричала: - «Мамо, йде дощ, його краплі зачіпають мене! Бачиш, мамо»? Намагаючись якимось чимось допомогти, пара, яка сиділа поруч, запитала літньої жінки: - «Чому Ви не звернетеся в клініку до хорошого лікаря»? Жінка відповіла: - «Ми ось тільки що повернулися з клініки! Сьогодні, моя донька вперше в житті набула зору»! Аналізуючи ситуацію у якій молода пара була не справедлива до доньки вірним було б вибачитися.

Відразу спостерігаємо їхне виховання, видно те, що вони перш за все вдалися до осуду, не поцікавившись у жінки чому її донька саме так реагує на речі! Тоді, можливо, вони не робили поспішних висновків. Ми самі собі присвоюєм право осуджувати інших. Не рідко буваю свідком осуду в соціальній мережі, бо саме там можна зустріти таких особистостей, яким не сподобається ваша думка тому, що вона не співпадає з їхнім світобаченням.

 Всі ми переконані, що маємо право на власну думку. Та чомусь всі інші не хочуть з нами її розділяти? Втім, буває по-різному. Даючи комусь пораду, ми думаємо, що робимо це на благо іншої людини. Ми вважаємо, що цій людині потрібно змінити щось в своєму житті. І нажаль ми не розуміємо що змінити думку іншої людини майже не можливо. Тобто, особистсть може змінитися, якщо сама цього захоче...

 Та існують певні ситуації в яких осуд є можливим. Наприклад, це в тому випадку, якщо людина потребує вашої поради. І це вважається не осудом, а підтримкою. Є багато людей, які думають, що потрібно говорити всім лише правду. Інакше, це лицемірство говорити за очі... Та чомусь більшість путає поняття «говорити правду» і «хамити». Зазвичай в цих людей важко складаються стосунки з людьми, у них виникають проблеми в особистому житті, у них майже не має друзів тому, що з такими людьми тяжко знайти спільну мову.

 Про вчинки і справи не можна судити, не маючи при цьому усієї повноти знань. Тому що всією інформацією володіє лише Всевишній тому, «Не судіть, і не судимі будете»! Вистачить обговорювати! Завжди думайте, перш ніж говорите про інших!