Бути ввічливим чи ні – наш вибір. Не можу сказати що ми робимо його лише раз в житті.
Адже наше ставлення до оточуючих людей і світу часто змінюється під впливом настрою, погоди чи особистих проблем. Я хочу сказати, що все ж таки ввічливу людину приємніше бачити поруч, її хочеться слухати та розуміти. Всі ми хочемо гарного ставлення до себе, саме ввічлива людина може знайти підхід до кожного та розкрити серце свого друга чи знайомого. Кожного дня на вулицях міста ми зустрічаємо тисячі людей.
Всі вони таку різні…хтось сумний, хтось заклопотаний, хтось мрійник. Їх так багато, але за приємною зовнішністю може скриватися егоїстична та груба душа, яка відразу ж відштовхує від себе. Ми не лише не можемо не уникнути конфліктних ситуацій, наприклад, у громадському транспорті. Якось гидко бачити підлітка який витягнувши навушник з вуха починає сваритись з бабцею. Чи не легше просто вибачитись і піти в своїх справах не псуючи настрій собі і іншим? Важко проявляти ввічливість?
Це зовсім не важко, точніше, наша культура знаходиться на якомусь примітивному рівні, якщо нам соромно бути ввічливою та культурною людиною. На мою думку, моральна вдача людини тісно пов»язана з ввічливістю. Моральність заключається в чистоті намірів наших вчинків та думок. В принципі, людина, яка живе по законам моралі та вміє правильно поводити себе в суспільстві вже має певні переваги та виграшні мотиви в очах інших. Ніхто не захоче слухати доповідь людини, якою б не була цікава тема, якщо перед цим почули від неї тільки лайливі слова про бабусю, яка наступила їй вранці на ногу.
Наш світ без добрих вчинків та ввічливої поведінки просто зникне, бо якщо в наших думках не буде бажання допомогти комусь, зрозуміти та іноді промовчати, світ остаточно втратить сенс, бо існувати в повній самотності людина довго не зможе. Всі ми знаємо що починати потрібно з себе. Світ змінити навряд чи вдасться, але якщо кожен задумається над своєю поведінкою та змінить щось в собі, буде набагато легше. За своє життя я зустрічала різних людей: однокласників, одногрупників, колег по роботі, всі вони були такі різні, за характером, манерами та посадами. Я завжди бачила в людях тільки хороше. І знаєте? Я помітила крапельку доброти і розуміння в очах найзлішого директора місця, де працювала. Це була дійсно дуже груба та зла жінка, яка лише криками могла давати завдання…В мені немає такого гонору до людей, тим паче до тих, які вище по званню, я знайшла підхід, підійшла з добротою. Це для неї було несподівано, звісно, до директора завжди особливе ставлення.
Мої уроки життя не закінчуються досі, але я не поступаюся своїм принципам щодо ввічливості, бо вірю, що доброта може врятувати цей світ. Дивлячись на наше теперішнє положення в країні, можу сказати, що люди стали ввічливіші, мені тепер приємніше їздити на метро і поступатися місцем людям похилого віку. Недарма кажуть, що горе зближує. Сумно, що це сталося за рахунок скількох смертей та понівечених містах.
Щоб бути ввічливим зовсім не потрібно якогось незвичного бачення на світ, особливого оточення чи гарного атестата зі школи. Нашу стежку життя обираємо ми самі. Де б ми не були і в яких умовах не виростали, хто б не були наші батьки, ми в першу чергу – люди. Треба знати, що наш менталітет, культуру будуємо ми самі. Бути ввічливим це не проявляти своє слабке місце чи поступатися комусь своїми принципами, це прояв справжньої Людини, яка може довести свою думку чітко, грамотно і лаконічно.
У цьому світі ти не повинен нікому нічого доводити, повинен жити для себе, своїх рідних. Моральність – велика сила, яка відкриває в людині все прекрасне, яка стає на істинний шлях, щоб довести, що вона може. Навіщо випробовувати долю своєю злістю, невихованістю, якщо для того щоб бути ввічливим треба лише переконати себе, а люди до вас потягнуться самі, тому-що будь-хто обрав би собі в друзі гарну душею людину.
Ми всі рівні перед Богом, всі можемо досягти в своєму житті певних висот, але приємніше йти до мети правдою та завзяттям, а не приниженням та домінуванням своєю грубістю та наглістю. Зовсім неважливо в чому ти одягнений, скільки ти заробляєш чи що полюбляєш їсти на сніданок, важливе те, що відчуває твоє серце, в чому ти бачиш світло і чи носиш це світло в собі. Бути високоморальною людиною, на мою думку, завдання кожного з нас, адже в цьому криється наша людська суть, жити не лише заради себе, а і допомагати іншим. Можливо, колись і тобі знадобиться допомога чи порада? Думаєш, якщо ти неввічливо попросиш, тобі не зможуть ввічливо відмовити?
Комментариев нет:
Отправить комментарий